Словесний портрет

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ

В серпневі дні спекотливого літа

На світ маленька дівчинка з’явилась

Єдина радість матері на втіху.

Й на небі зірка радо заіскрилась.

Дрібненьке личко, круглі оченята,

Носик маленький, вишеньки-вуста.

Завжди до всіх тягнула рученята,

На радість своїй матері зросла.

Без ласки батька дівчинка зростала,

Та мати замінила їй усе –

Що в серці і в душі їй віддавала -

Хай гідною її доня росте!

Вона задріботіла дуже рано,

Щось белькотіла голоском дзвінким,

А потім дивувала всіх знаннями,

коли до школи час настав піти.

Ще з малих літ відчула мала Алла

В своєму серці щиру доброту,

Яку вона всім людям роздавала,

А ще любов й душевну теплоту.

Тому в майбутнє вже ступила твердо,

Бо ціль її оправдана була –

До школи крокувала вона вперто,

Але вже в ролі вчителя прийшла.

Тягнулися до неї учні школи,

В очах якої ласка і тепло,

І випромінювалося воно навколо,

І вдаваним ніколи не було!

Тепер вона для всіх не просто Алла,

Вона Алла Андріївна для нас,

У школі математики навчає,

Ще й класний керівник на 8 клас.

Для всіх своїх учнів світ увесь відкрила,

Вела вперед в мету - не навмання.

А вже скільком подарувала крила,

І в люди вивела, подарував знання.

Вона той вчитель, що є від Бога.

Ще й не зрівняна! Слів не підбереш.

В неї щось є величне від святого,

І від добра, від милосердя теж.

Такі люди живуть в серцях довіку,

Такі люди - це приклад на життя.

В неї сім’я - два сина й донька-квітка,

 Всі разом вони приклад для усіх.

І в школі в неї чималі здобутки,

Тому й представити для вас її не гріх.

Вітайте всі найкращу із найкращих,

Шануйте так, як ми її шануєм.

Хай доброта її увійде в ваші душі,

А її посмішка вам радість подарує.